Вставлю свої дві копійки. Ось читаю, читаю, і диву дивуюсь...
В Австрії, в селі з населенням 2500 чоловік, є шість команд (дитяча, жіноча, оберліга, ландесліга...).
Затишний зал на чотири столи з ідеальною підлогою та освітленням. У кадетському віці там
кілька років тренувався Шлагер. Мені люб’язно дозволив пограти кілька вечорів тренер (угорець-голандець).
Так ось, там починається тренування, приносять відро жовтих "Доніків" ("Coach", тренувальних), грають собі.
А через яку годину приїжджає команда оберліги (там грають по одному матчу на вихідних, як у нас футбол), відгороджують бортиками стіл, одні продовжують тренуватися, інші на одному столі грають матч. Грають тими ж тренувальними "Доніками". Не бачив, щоб там хто-небудь крутив би м’ячик на столі чи ще щось подібне. Чи, як то модно в нас, носом крутив (як це роблять іноді гравці навіть без рейтингу): "Та що там твій "Андро"? Ось у мене "Ніттаку", ну принаймні "Батер". А рівень в Австрії - будь здоров. Хоч, мабуть, міг би про це й не казати.